Кто-то потерялся

У меня был друг

Потом у друга появился айфон. 

После мы не общались. 

А может мне показалось?

Post-Titel

Inhalt des Posts

Про тебе на згадку лишилась салфетка

Завернута в квітку, 

Пожовкли краї

Та спогад хоч давній, та дуже свіжий

Як в хлібопекарні - в моїй голові

Рука замерзає. Пишу на дворІ. 

Без драми

не живи проханням 

ствердноі відповіді опонента

не всяке біле писання

замальовують чорним на стендах

у КОНТРАСТІ емоцій найвища мета,

не в гармонії кольору гами,

в напівтоні шукатимеш щось, та дарма. 

не життям є той час, що без драми!

Особисте

скажіть, де ви були

коли відчував я у вас потребу

коли переслідували чорні коти

коли дороги перебігали зебри...

коли мої океани гинули без води

кому існували ви?

де

думок траєкторії мандрували

вигаданими просторами

ваших будинків 

місцями 

світло в маленьких віконечках

надміру скупе і тьмяне

й позірно присутня ваша сутність

насправді

ні під дощем, ні під сонячним небом

вас не було

хоча відчував я у тому потребу

стримував сльози мислив про себе

що й коли ні з ким було іти

коли ні надії не було в кишені

у криках нової простої строфи

усіх вас своїм залишав натхненням

Ode to coffee

     That could be an ode to coffee. But coffee is just one of possible excuses.  Basically you don't need coffee. It could be tea, book... whatever else. Just a reason to delve into thoughts and to discover treasures of hidden or undervalued capacities.
     Have you ever experienced the feeling when...

... reading a book parallel thoughts become stronger and thus we carry on reading, we no longer catch the gist...

... drinking coffee you feel only the taste of first sips, until they become a background for thoughts...

That's makes sense, perhaps, calling a drink and a person, with the same word 'mate'. 'Friendship' with both 'wakes up' an explorer.  Mate - like coffee. And meeting people - like experiencing every time an interview. Inter. View. Inter se.

     I'm drinking coffee. Bringing back memories. Precisely getting into every detail, like the quality of evidence is vital to investigate who I am. Memories inspire, get me to the roots of what motivates me and keeps moving forward.
     And making a decision what to retain, what to laugh at and what to pass I just couldn't throw a question out of my mind: "Those, who don't drink coffee, experience different feelings? Which?", but got no answer, probably because I was alone in the theatre of thoughts, which I took myself to just with a random cup of coffee.

Меандри про мандри

Photo: Oksanka Tykhovska. London, Thames.
















П'ю аромату каву і неквапливо гуляю

затишні вулиці Львова складають мені компанію

хвилі Гаагзького берега... сонячні промені файні

супроводжують мене у читанні

мандрую

думок чемоданний настрій 

сидять, розправивши пір'я наче горобці на холоді

не бажають навіть рухати в сторони голови

їм затишно, всім в купі, на дроті.
Кажуть, щоб не чіпала, 

тримала за зубами у роті

не турбуйся за жодних обставин за мене та мої валізи
завтра мене зустріне... Київ. режим безвізовий

заспаний, досвітанковий, не зовсім охайний, але чомусь щирий. 

можливо тому, що вигадую місту настрій, який МЕНІ милий. 

чепурюсь, готуючись до зустрічей з Прагою, Парижем... 

просто шалений попереду тиждень. 

не телефонуй мені, не завантажуй листами. 

щодня проминають нові міста поміж нами. 

а голос твій губиться в машин гумі...

новому цумі...

цоканні каблуків гордому

коли тупочУ попід руку з Лондоном, 

сніданок з Міланом, на каву -

в Варшаву

пліткую в середу з Ніцою

у п'ятницю Рим пригощає піцою. 

на конференцію. Вашингтон. 

Не нагадуй про себе часто.

це хороший тон.
                               

Вітер твоє волосся

Навіть на відстані вітер моїх думок куйовдить твоє волосся...

я покидаю тебе, хоч у нас все вдалося

хоч ти зустрічав мене кожного ранку, коли повертались втомлена 

хоч разом ми прокидалися

і засинали від задоволення. 

хоч часто ще мандрували вулицями твоїх районів,

ти частував мене чаєм і зігрівав долоні. 

вже покидаю тебе, але не припиняю любити, 

спасибі тобі за радість і завжди що був відкритим

приємно що даруєш свій час відкладаючи зайнятість на потім. 

і коли тепло і коли зимно зовсім

а може... повернусь...

таки обов'язково повернусь!

ти зустрінеш мене сонною...

і мандруватимемо вулицями...

навіть коли втомимось. 

вулицями...

яких ще не знає навігатор на моєму телефоні. 

яких ще не знає карта пам'яті фотоапарата...

чуєш,

якщо надумаєш сумувати...

вже дуже спішу тебе обійняти!

і зарезервовано час для відвідин. 

я повертаюсь назавжди. 

до тебе.

Відень.