Навіть на відстані вітер моїх думок куйовдить твоє волосся...
я покидаю тебе, хоч у нас все вдалося
хоч ти зустрічав мене кожного ранку, коли повертались втомлена
хоч разом ми прокидалися
і засинали від задоволення.
хоч часто ще мандрували вулицями твоїх районів,
ти частував мене чаєм і зігрівав долоні.
вже покидаю тебе, але не припиняю любити,
спасибі тобі за радість і завжди що був відкритим
приємно що даруєш свій час відкладаючи зайнятість на потім.
і коли тепло і коли зимно зовсім
а може... повернусь...
таки обов'язково повернусь!
ти зустрінеш мене сонною...
і мандруватимемо вулицями...
навіть коли втомимось.
вулицями...
яких ще не знає навігатор на моєму телефоні.
яких ще не знає карта пам'яті фотоапарата...
чуєш,
якщо надумаєш сумувати...
вже дуже спішу тебе обійняти!
і зарезервовано час для відвідин.
я повертаюсь назавжди.
до тебе.
Відень.
