Меандри про мандри

Photo: Oksanka Tykhovska. London, Thames.
















П'ю аромату каву і неквапливо гуляю

затишні вулиці Львова складають мені компанію

хвилі Гаагзького берега... сонячні промені файні

супроводжують мене у читанні

мандрую

думок чемоданний настрій 

сидять, розправивши пір'я наче горобці на холоді

не бажають навіть рухати в сторони голови

їм затишно, всім в купі, на дроті.
Кажуть, щоб не чіпала, 

тримала за зубами у роті

не турбуйся за жодних обставин за мене та мої валізи
завтра мене зустріне... Київ. режим безвізовий

заспаний, досвітанковий, не зовсім охайний, але чомусь щирий. 

можливо тому, що вигадую місту настрій, який МЕНІ милий. 

чепурюсь, готуючись до зустрічей з Прагою, Парижем... 

просто шалений попереду тиждень. 

не телефонуй мені, не завантажуй листами. 

щодня проминають нові міста поміж нами. 

а голос твій губиться в машин гумі...

новому цумі...

цоканні каблуків гордому

коли тупочУ попід руку з Лондоном, 

сніданок з Міланом, на каву -

в Варшаву

пліткую в середу з Ніцою

у п'ятницю Рим пригощає піцою. 

на конференцію. Вашингтон. 

Не нагадуй про себе часто.

це хороший тон.
                               

Вітер твоє волосся

Навіть на відстані вітер моїх думок куйовдить твоє волосся...

я покидаю тебе, хоч у нас все вдалося

хоч ти зустрічав мене кожного ранку, коли повертались втомлена 

хоч разом ми прокидалися

і засинали від задоволення. 

хоч часто ще мандрували вулицями твоїх районів,

ти частував мене чаєм і зігрівав долоні. 

вже покидаю тебе, але не припиняю любити, 

спасибі тобі за радість і завжди що був відкритим

приємно що даруєш свій час відкладаючи зайнятість на потім. 

і коли тепло і коли зимно зовсім

а може... повернусь...

таки обов'язково повернусь!

ти зустрінеш мене сонною...

і мандруватимемо вулицями...

навіть коли втомимось. 

вулицями...

яких ще не знає навігатор на моєму телефоні. 

яких ще не знає карта пам'яті фотоапарата...

чуєш,

якщо надумаєш сумувати...

вже дуже спішу тебе обійняти!

і зарезервовано час для відвідин. 

я повертаюсь назавжди. 

до тебе.

Відень. 

Самоаналіз

не просто довірити комусь свою спину

як і ділитись ванільними роздумами

які найпростіше викликати в людини

в обох випадках ми боїмось видаватись слабкими

в рефлексіях на тему недосконалості світу та люду 

ми пишемо як ми ж думаємо про те
що не з нами було чи буде

але у моменти запалу
яких приправляє подій каталіз
ми й не помічаємо
як здійснюємо самоаналіз

Boarding pass

  При знайомстві чи при зустрічі чи не перше питання що виникає у співрозмовника - "А звідки ти?", "З якого міста?", "З області?"

   Особливо коли знайомишся з великою кількістю людей за дуже короткий час то мабуть найпростіше ідентифікувати їх вибудовуючи асоціативи імя-місто, але чи так все просто як гадається?

   Справді? - і я звідти. - Після таких фраз як правило починається жвава розмова типу "Де ти живеш", "Чому ми раніше не зустрічались", і пішло-поїхало.

   Позитивна відповідь на запитання "Звідки ти?" стає своєрідним пропуском у внутрішній світ співрозмовника, дозволом подальшої бесіди. 

   Почуваєшся тепло та комфортно, коли маєш нагоду теревенити із людиною з твого регіону, міста країни... 

   Коли інші прив'язують себе до відмінних географічних назв, ви на острові. Навколо море чужинців. Вони легко губляться у хащах на березі. Тим часом Ви можете успішно домовитись про необхідне знайомою мовою, обмінятись особливими жартами, і врешті решт без зайвих пояснень обговорити ландшафти знайомого лісу. Ви можете поплакатись, поскаржитись одне одному і відчувати, або принаймні заспокоювати себе думкою, що вас розуміють куди ефективніше, ніж коли б перед вами була особа з іншого континента.

   Ви мешканці одного дому. Знаєте про речі, які потребують ремонту, куди викидати сміття, де знаходиться холодильник і як вмикати світло. Вам затишно бути поряд, бо у будь-який момент можете піти до іншої кімнати і нікому не доведеться пояснювати які там правила; вилізти на горище і досліджувати старі шафи; дивитись на зорі, або як кружляє сніг, сидячи на терасі. Загорнутись у плед... ви обоє знаєте у якій шухляді він схований. Ласуєте неймовірною кавою: правильна чи ні... ви завжди оберете доречну.

   До зустрічі. Не прощаєтесь. У лабіринтах спільного простору ваші дороги ще не раз перетнуться.

   

Твоїм очам

словами зробити можливо багато

ховати і правду і дурість і страх

та очі не вміли й не будуть брехати

хоч солодко буде у вас на вустах

 

але не відводь ті озерця без краю

нехай теревенять собі, сяють

їх голос солодкий 

цікаво ловити

я так 

полюбила

до них

говорити

 

Фільтри часу

  Мабуть всяка справа, чи то приречена на успіх, чи на невдачу починається із сумнівів. Ніколи не знаєш наперед чи подобатиметься і чи буде корисним твоє писання для інших. І такі думки, по правді кажучи, лише підвищують значимість моменту, що наближається, змушують більш ретельно до нього готуватись.

  Віддавна пишу вірші, однак вперто не публікую їх. Вони терпеливо вистоюються в записниках, нотатках, пам'яті телефону, стінах кімнати, шухлядах... Як і добрі яблука всякі писання мають достинути, перш ніж стати смачними. Звичайно, є й любителі зелепуги, але така прихильність не постійна і зникає як тільки з'являються більш солодкі плоди. 

  Час - чи не найбільш надійний лакумусовий папірець. Якщо й через рік після написання вірша він вам подобається, то вважайте настала його осінь. 

Час писати