Мабуть всяка справа, чи то приречена на успіх, чи на невдачу починається із сумнівів. Ніколи не знаєш наперед чи подобатиметься і чи буде корисним твоє писання для інших. І такі думки, по правді кажучи, лише підвищують значимість моменту, що наближається, змушують більш ретельно до нього готуватись.
Віддавна пишу вірші, однак вперто не публікую їх. Вони терпеливо вистоюються в записниках, нотатках, пам'яті телефону, стінах кімнати, шухлядах... Як і добрі яблука всякі писання мають достинути, перш ніж стати смачними. Звичайно, є й любителі зелепуги, але така прихильність не постійна і зникає як тільки з'являються більш солодкі плоди.
Час - чи не найбільш надійний лакумусовий папірець. Якщо й через рік після написання вірша він вам подобається, то вважайте настала його осінь.
